Палички естафетні одноколірні 1 шт.

Естафетний біг на стадіоні проводиться по колу бігової доріжки. Бігові естафети на стадіоні можуть містити в собі етапи коротких і середніх дистанцій. Поряд із цим застосовується естафетний біг із етапами різної довжини.

Естафетний біг (4x100 м, 4x200 м) проводиться окремо доріжками, а в інших естафетах — за загальною доріжкою. Перший етап або частина його можна пробігати окремими доріжками.

Поряд з естафетним бігом на біговій доріжці стадіону проводяться естафетні змагання на вулицях міста з етапами різної довжини. Зазвичай ці змагання проводяться для змішаних команд, до яких входять чоловіки та жінки, а іноді й учасники різних вікових груп. Легкоатлети беруть участь у змаганнях, у яких частина етапів долають велосипедисти, мотоциклісти, гребці на різних судах, плавці та ін.

Техніка естафетного бігу на короткі дистанції.
На 1-му етапі біг починається з низького старту. Бігон тримає естафету в правій руці, стискаючи її кінець трьома або двома пальцями, а великим і вказівним спирається на ґрунт біля стартової лінії (мал. 46).

Біг зі старту та за дистанції не відрізняється від звичайного бігу на 100 і 200 м. Складність техніки естафетного бігу полягає в передаванні естафети на високій швидкості в обмеженій зоні. Для передавання естафети встановлена 20-метрова зона. Вона починається за 10 м до кінця одного етапу та триває на 10 м вперед від початку іншого. Приймальний естафету має право починати розбіг за 10 м до початку зони передавання. Це дає змогу досягти вищої швидкості.

Є два способи передавання естафетної палички (мал. 47).

Передавання естафетної палички за етапами в бігу 4x100 м проводиться у такий спосіб. Стартувальний на 1-му етапі тримає естафету в правій руці та біжить можливо ближче до бровки. Набувальний його другий бігун стоїть ближче до зовнішнього краю своєї доріжки та приймає естафету лівою рукою. Він пробігає пряму (другі 100 м) по правому боці своєї доріжки та передає естафету лівою рукою в праву руку третього учасника, що біжить по лівій стороні доріжки. Четвертий біжить правою частиною доріжки та приймає естафету лівою рукою. Інший спосіб передавання (з перекладанням бігуном заведеної естафети з однієї руки в іншу) в естафеті 4x100 м менш ефективний.

Спортсмени, що бігають на 2, 3 і 4 етапах, використовують зони розбігу (10 м) і передачі (20 м), щоб отримати естафету на максимальній швидкості та пробігти свій етап із ходу. Для виконання цього завдання бігун, який приймає естафету, займає позу, близьку до пози низького старту (рис. 48). Встав правою ногою біля лінії, що позначає початок розбігу, він ліву ногу ставить вперед, спирається правою рукою об доріжку, а ліву руку відводить вгору-назад. У цьому положенні спортсмен дивиться назад під ліве плече на бігуна, що наближається. Бігун 1 етапу наближається з максимальною швидкістю до зони передавання. Коли до зони розбігу йому залишається 9-11 м, бігун 2-го етапу стрімко починає біг уздовж правого краю своєї доріжки, намагаючись розвинути можливу швидкість, щоб за 2-3 м до кінця зони, що припасовує його бігун міг передати йому естафету. Відстань між бігунами під час передавання (1-1,3 м) дорівнює довжині відведеної назад руки бігуна, який приймає естафету, і довжині витягнутої вперед руки бігуна, що передає її (мал. 49). Відстань може збільшуватися завдяки нахилу тулуба бігуна, що передає естафету.
Швидкість бігуна на етапах спринтерської естафети має бути максимальною, її не можна знижувати в зонах передавання. Показником, що характеризує ефективність техніки, може слугувати час проходження бігуна з естафетною паличкою 20-метрової зони передавання. У спринтерів-чоловіч високої кваліфікації ця відстань долається за 2,0 с і менше, у жінок — за 2,2 с і менше. Отже, бігунові, що стартує, необхідно майже повністю використовувати 30-метрову відстань, щоб набрати найвищу швидкість. Найкраще, якщо швидкість бігунів у момент передавання естафети буде однакова.

До моменту передавання естафети в обох бігунів руки рухаються, як у спринті. Але щойно бігун наближається до того, хто приймає естафету на відстань, потрібну для передавання, він дає сигнал «хоп». За цим сигналом, який приймає естафету, не знижуючи темпу та не порушуючи ритму бігу, випрямляє ліву (для бігунів 2-го і 4 етапів) руку з опущеним пензлем (відведений великий палець утворює з іншими пальцями кут, відкритий донизу). У цю мить бігун, що передає естафету, швидко витягає праву руку та рухом знизу вперед і злегка вгору точно вкладає естафету в кисть того, хто приймає.

Ще краще, якщо той, хто приймає естафету, відкидається руку назад не за сигналом «хоп», а в момент, коли досягає позначки, встановленої в процесі тренування. Зрозуміло, такий спосіб вимагає доброї узгодженості в діях бігунів.

Для точності передавання естафети важливо ще під час занять визначити момент початку бігу того, хто приймає. Для цього на деякій відстані перед лінією розбігу робиться відмітка. У момент, коли бігун, що передає естафету, досягне цієї позначки, який починає стрімко біг уздовж правого краю своєї доріжки, намагаючись розвинути можливу швидкість (рис. 50).

Відстань до позначки має бути такою, щоб бігун із естафетою догон, який приймає точно біля місця, наміченого для передавання (за 4-5 м до кінця зони). У процесі тренування та на прикидах позначка уточнюється, причому цю відстань можна визначити в такий спосіб (В. Кривозубів, 1984): спочатку визначається місце передавання естафети (S = 25 м), потім визначається час пробігання 25 м у стартовому розгоні Приймаючого естафету з положенням низький старт із опорою на одну руку (наприклад, t1 = 3,35 с) і останніх 25 м передавального естафету під час бігу на 75-100 м (t2 = 2,25 с). Далі визначає різницю у часі пробігання 25 м тим, хто передає і приймає — t (3,25-2,25 = 1,00 с), розраховуємо середню швидкість бігу передавального (25 м: 2,25 с = 11, 11 м/с) і відстань, яку він пробігає за час t (11,11x1,00 с=11,11 с). Ця відстань і є оптимальною величчю «фори» між тим, хто приймає та передає без урахування реакції на рухомий об'єкт (в середньому запаздувальна реакція того, хто приймає естафету, становить 0,2 с). Повна величина «фори» має містити також довжину відрізка, що пробігається тим, хто через час затримує реакції.

До моменту передавання важливо бігти в ногу. Для цього добре тренований бігун на 100 м добивається такого одноманітності всіх кроків, яке дає йому вбігати в зону передавання майже завжди в одному і тому самому місці, одній і тій самій нозі. Щоб переконатися в цьому, треба пробігти весь етап і зону 2-3 рази. Якщо кроки не збігаються, то стартувальний у зону потрібно приноровитися до кроків іншого бігуна.

В естафетах, де співвідношення швидкості бігу того, хто приймає та передає бігунів дещо інше (наприклад, 4x200 м, 4x400 м, 800+400+100 м), треба робити відповідні поправки.

У прикидках і змаганнях у бігу на 200 і 400 м потрібно визначити швидкість бігу на останніх 10 м і на підставі цього зробити відповідні розрахунки. Природно, що чим повільніше бігун завершує свою дистанцію, тим меншою має бути відстань від контрольної позначки до початку зони передавання.

Навчання техніки естафетного бігу.
Обвчати технікою естафетного бігу доцільно після того, як засвоєна техніка бігу на короткі дистанції. Основне завдання навчання полягає в тому, щоб навчити тих, хто займається чітко передавати та приймати естафету на високій швидкості бігу. Нижче вказана послідовність навчання технікою естафетного бігу, перерахованих приватні завдання, засоби для їх вирішення та дані методичні вказівки.

Завдання, засоби та методи навчання

Завдання 1. Створити уявлення про техніку естафетного бігу.

Засоби. 1. Повідомити відомості про види естафетного бігу. 2. Пояснити та показати техніку передавання естафетної палички 20-метрової зони на максимальній швидкості. 3. Відкрити кінокільця передавання естафети найсильнішими бігунами. 4. Пояснити значення розрахунку та точності рухів у передаванні естафети.

Завдання 2. Навчити техніці передавання естафетної палички.

Засоби. 1. Пояснюваною і демонстрацією створити уявлення про спосіб передавання естафетної палички знизу. 2. Передавання естафетної палички правою та лівою руками, стоячи на місці, без попередньої імітації та з попередньою імітацією рухів рук під час бігу. 3. Передавання естафетної палички за сигналом викладача під час пересування кроком. 4. Те саме за сигналом передавального. 5. Передавання естафетної палички сигналом, що передає під час пересування повільним, а потім швидким бігом. Контрольну позначку встановлює викладач (тренер). 6. Передавання естафетної палички під час швидкого бігу окремою доріжкою.

Методичні вказівки. Вправи в передаванні естафетної палички на місці виконуються парами, двома шеренгами та по колу. Передній є поступаюча сторона в протипоживний бік від руки, що тримає естафету. Також виконуються вправи в передаванні естафетної палички в пересуванні кроком і повільним бігом.

Завдання 3. Навчити старту бігуна, який приймає естафету.

Засоби. 1. Старт на прямий з положення з опорою на одну руку. 2. Старт на окремій доріжці на повороті (у разі виходу на пряму) з опорою на одну руку. 3. Старт на окремій доріжці на прямій (під час входу в віраж). 4. Визначення відстані від початку розбігу до контрольної позначки. 5. Старт на окремій доріжці в момент досягнення передавальної контрольної позначки.

Методичні вказівки. Під час оволодіння стартом на доріжці в зоні потрібно стежити за тим, щоб той, хто приймає, втік біля зовнішньої лінії доріжки на 2 і 4 етапах і у внутрішній — на 3-му етапі. Перехідити до вивчення старту, узгодженого з бігом переднього, доцільно тільки після того, як досягнути стабільної навички старту та бігу по задньому боку доріжки.

Завдання 4. Добитися передавання естафети на максимальній швидкості у 20-метровій зоні.

Засоби. 1. Передавання естафети на максимальній швидкості в зоні (встановлюються індивідуальні контрольні позначки для команди за етапами).